Характерні риси української олігархічної системи – її плюралістичність, конкурентність і відсутність чіткої ієрархії (в тому числі в прийнятті рішень), пише у своєму Facebook політолог Володимир Фесенко. Передає: «European Ukraine».
Підписуйтесь на нашу групу в Fecebook «Європейська Україна / European Ukraine» переходіть за посиланням >>> https://www.facebook.com/europeanukr <<<
У більшості пострадянських країн місцеві олігархи є породженням існуючого авторитарного (або напівавторитарного) режиму. Олігархічний статус при цьому повністю залежить від ступеня близькості до глави держави. Олігарх, який потрапив в опалу до глави держави при такому політичному режимі, неминуче втратить свій вплив і більшу частину своїх активів. У класичних пострадянських політико-економічних режимах олігархи – це найближче оточення авторитарного лідера (або його «гаманці»), та інструменти вилучення грошей з економіки (на користь правлячого режиму), а також впливу на політику та інформаційну сферу.
У Грузії діє система з одним домінуючим олігархом, який контролює і правлячу партію і політику. До недавнього часу в Молдові також домінував один олігарх, який маніпулював місцевою політичною системою. Але, що показово, під одночасним тиском і Заходу (особливо США) і Росії цей олігарх змушений був покинути свою країну.
Читайте також: Вже завтра! Важлива зустріч – війська на кордоні. Колосальна підтримка – країна напоготові
В Україні немає ні домінування глави держави над олігархами, жодного панівного олігарха. В Україні регулярно змінюються президенти, правлячі партії та уряду, а ось список головних олігархів залишається майже незмінним останні 15 років. Але відносини українських олігархів з президентами і правлячими політичними силами це скоріше симбіоз, взаємне пристосування, і взаємний вплив. Немає домінування одного боку. Це динамічна і конкурентна система єдності і боротьби протилежностей.
Українські олігархи конкурують між собою і в економічній, і в політичній сферах. Це в значній мірі зумовило конкурентність політичної системи та інформаційного простору в Україні, і їх розвиток демократичним шляхом, на відміну від більшості пострадянських країн. Як це не парадоксально, але в цьому проявився позитивний вплив української олігархії. Але ще більш істотно її негативний і деформуючий вплив – політична корупція, залежність великої політики від великих грошей (крупного бізнесу), прагнення олігархів до монопольного контролю над окремими сферами економіки.
Саме негативний і деформуючий вплив олігархічної системи зумовлює потребу в політиці деолігархізації.
В свою чергу, Володимир Зеленський за підсумками засідання Ради нацбезпеки розповів про плани розробити новий закон “про статус олігарха”.
Читайте також: Правда всплила на поверхню: Пізно ввечері ЗМІ oпyблiкyвaли інформацію про Зеленського, яку вжe нeмoжлuвo приховати
“Я запропонував Раді національної безпеки та Офісу президента разом із Антимонопольним комітетом розробити новий законопроєкт, якого в Україні в нас не було, вважаю це одним із пріоритетів – фундаментальний закон про статус олігарха в нашій країні”, – сказав Зеленський.
Деталей щодо суті цього законопроєкту президент не розкрив, проте зазначив, що “олігархи будуть перетворюватись на бізнесменів”.
“Ми підтримуємо великий бізнес в Україні, а вплив олігархів на Україну, на вибір, на економіку, на Верховну раду, на закони – цього, мені здається, допустити не можна”.